9 березня 2019 року виповнюється 205 років від дня народження великого українського поета, художника і прозаїка Тараса Григоровича Шевченка.
Своїми творами Шевченко ввів у конспект світової культури поняття про Україну-державу, її духовність і народ. В особі Шевченка маємо блискучий неповторний талант унікального поєднання двох складових культури – поезії і малярства.
Ім’я Шевченка відоме кожному українцю. І складається ілюзія, що ми його знаємо. Але це тільки ілюзія. Ми пізнаємо Шевченка, пізнаючи світ навколо себе. «Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави, продовжується нею, вбираючи в себе нові дані й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі й історії, і нам ще йти і йти до його осягнення» (І.Дзюба, М.Жулинський). Щоб зрозуміти генія Шевченка, треба добре знати ту історичну реальність, в час якої він жив і творив.Такі як Тарас Шевченко народжуються раз у тисячоліття. Бог і українська земля подарували нам Тараса. З молоком матері він увібрав у себе красу українського слова і природи. Його талант формували національний фольклор, історична минувшина, реалії кріпосницької дійсності: «Ходив та плакав, та людей питав, щоб добру навчили», також серед чинників формування феномену Кобзаря варто зазначити динаміку еволюції Шевченка «від Біблії до Фейєрбаха, величний шлях, пророблений колись людською думкою і повторений геніальним поетом у короткий час свого буття» (П.Білецький).
Тарас Шевченко залишив понад 1200 творів – малюнки, акварельний та олійний живопис, гравюри, ілюстрації до книжкових видань. Його поетичні й прозові твори, щоденник, епістолярна спадщина розкривають естетичні і мистецькі уподобання, свідчать про митця тонкого, вимогливого, зі сміливим і самостійним поглядом на світові мистецькі події.
Творчість Тараса Шевченка всеосяжна, завжди сучасна, проходить межі часу і простору – є одвічним джерелом оновлення українського духу. За висловом Олеся Гончара «Шевченків «Кобзар» – це книга, яка ніколи не стане архаїчною. В ній український народ упізнав свою душу, прочитав свою історію, прозирнув у майбутнє».
За матеріалами сайту Українського інституту національної пам’яті.
Немає коментарів:
Дописати коментар