Стежками історії менонітів у колонії Шенвізе - " Учень менонітів І.Ф.Миргородський"

           Учень менонітів

           Сучасне життя неймовірно стрімке. Ми рухаємося вперед дуже швидко, але минуле завжди нас супроводжує. Наука досягла небувалих результатів,але чинне місце посідають авторські вироби. Одним із таких є рубанок  з авторським різьбленням  Івана Федоровича Миргородського. Хто ж він?
     Іван Федорович Миргородський ( 01.05.1902р – 24.02.1992р) прожив довге непросте життя. Народився в селі Кушугум у багатодітній родині. Єдиний хлопчик, мав чотирьох сестер. Батько брав участь у війнах і військових конфліктах царської Росії к. ХІХ – поч.. ХХ ст. Родина жила бідно, потрібні були кошти. Хлопчик був помічником для матері. Очевидно, і надалі маленький Іванко працював би на невеличкій родинній ділянці в полі, але втрутився випадок.
Його хрещений батько запропонував хлопцеві спробувати сили  на одному з промислових підприємств м. Олександрівська – заводі  меноніта Абрама Коопа.  І ось 14-річного  сільського хлопчика  у вересні 1916 року взяли на завод нагрівальником у кузню з 10-годинним робочим днем. Щодня, крім неділі, Ваня по дві години босоніж добирався до заводу ,а ввечері - додому, де його ще чекала буденна сільська робота. На заводі за ним  спостерігали, бачили його старанність і через два місяці перевели в токарний цех, де він  точив снаряди для фронту, а в 1917 році - в столярний.
          Після закінчення в нашому краї громадянської війни (1920р) було об’єднано  кілька заводів, в тому числі і А. Коопа в єдине виробництво,що отримало відповідну революційному часу назву «Комунар», на якому І.Ф.Миргородський працював до 1977 року.
В 1993 році до 130-річчя заснування заводу вийшла книга «Через роки і відстані» за редакцією  краєзнавця М.П.Шевельова, де  першими  ветерансь-кими спогадами поділився Іван Федорович Миргородський. Вони датуються 1974 роком.
Моя бабуся дуже добре знала І.Ф.Миргородського і свідчила, що він завжди із вдячністю згадував своїх наставників - менонітів,які спочатку навчили його токарній справі, а потім відкрили теслярські секрети. Менонітські меблі вважалися одними з найкращих у регіоні. Опанувавши менонітську школу теслярства, Іван Федорович почав створювати інструменти. Один із них і став рубанок з авторським різьбленням - реліквія для його нащадків.
Завдяки таланту менонітів звичайний український хлопець із села Кушугум   став майстром і навчив своєму ремеслу не одного учня. 

 Автори:  
Фото  - Авдєєв Нікіта   ЗОШ №23  7-А клас, класний керівник Мельник Ірина Анатоліївна
Матеріал  - Левченко В'ячеслав Олександрович, учитель історії